Тіло — це «недооцінений, непізнаний, ще не осягнутий достатньо дар». Моє завдання — його зрозуміти та бути вдячним.

  Навіть те, що ми називаємо «смерть» — цей лякаючий процес, який ніхто не може пояснити: що за ним і що це. Закінчення сприйняття фізичного світу через тіло — одна з найбільших загадок і уроків. Це також інструмент очищення, звільнення, перезавантаження й переопрацювання досвіду, смирення, виховання найглибиннішої довіри й любові до Творця через потребу спасіння (що це все — не закінчення, а лише подорож, одна з форм). І ніхто, окрім мене, не може пройти цей шлях за мене. Це мій приватний діалог із Всевишнім, і фізичне життя — тіло — цьому неабияк допомагають.

Який величний задум! Жодна річ у фізичному світі не може врятувати від закінчення. Отже, ні на що в фізичному світі я не можу опертися та розраховувати. Хіба що «загубитись в ілюзіях», які, скоріше за все, дуже боляче розіб’ються. А значить — і немає за що «прив’язуватись» і чомусь починати «поклонятись». Все перетворюється в пісок, що висипається крізь пальці.

Бог не дає мені створити собі ідола на Землі. Чому? Тому що це нашкодить мудрому задуму моєї духовної еволюції. Із усіх прорахованих сценаріїв напрацювання мого контакту з Всевишнім тіло та всі процеси, з ним пов’язані, підійшли найкраще — найефективніше. Мені залишається спрагло, перелякано, відчайдушно шукати далі, перебираючи всі можливі варіанти, щоб за життя встигнути поєднатись із Батьком. По закінченню кожної із спроб я стоятиму десятки, сотні разів на краю прірви, заглядаючи за межі фізичного, вдивляючись не фізичними очима — чуттєво, за горизонти проявлених форм; поєднуючи фізичне та тонкі тіла, світ: практики, вчення, книги, гуру, йоги, молитви, секти, енергії, езотерика — і погнали далі у всеможливі види напрямків. Щоб зрештою зрозуміти, що переважна більшість з них, без розуміння основних законів, задоволення себе ілюзіями. Комусь на рік чи два. А може й на все життя. 

Невдоволеність, претензії, огида, негативне сприйняття тіла та пов’язаного з ним життя, неусвідомлене використання, ігнорування, нехтування, нанесення шкоди, отруєння — усе це призводить лише до поглиблення страждань, болю, позбавлення себе майбутнього, утворення складних часів і програмування собі проблем у найближчому майбутньому. Адже всі вибори, що я роблю, — це такі собі «замовлення на касі», які сили тонкого світу обов’язково виконають.

Чому? Невдячність, неповага, вередування, відмова від розвитку, зневіра, ігнорування завдань, підказок, потреб Душі та тіла, безвідповідальність, виснаження, невідновлення, неприйняття, руйнування — свідомо чи несвідомо, але все це є руйнівними програмами на різних рівнях. Першочергово — це спустошення енергетичних запасів Душі (зменшення Любові). Чим менший «заряд батареї», тим більше проблем і складніше живеться. Зрештою «0%» — закінчення фізичного життя. Для тіла та майбутнього немає ресурсу. Той, що видається відразу витрачається на "помликові дії". Або ж навіть можна зайти серйозний кредит. За який неодмінно поставлять на виплату.

Для зцілення (запуску зворотного процесу від руйнації) дуже важливо прибирати боротьбу проти того, що є: проти самого світу, проти обставин, проти реальності. Протест і неприйняття результатів своєї ж Творчості (життя, яке я маю), — це дуже дитяча, вередлива позиція з велетенськими претензіями до Бога (Творця світу), в якому я зараз перебуваю. Бажання, щоб усе було «по-моєму», легко і задарма. Безвідповідальна невдячність за все, що Він для мене робив і робить у цю секунду. Небажання навчатись, визнавати помилки, зрозуміти Його задум, визнати Бога мудрішим за мене.

Зцілення — це напрацювання на місці негативних програм і помилкових підходів нових, ефективних, корисних, не руйнівних, а «створюючих світло» взаємодій: із собою (з тілом, Душею), зі світом, з людьми (іншими Душами), з Тонкими Силами. Вибір нових правил сприйняття, думок, поведінки, трактування.

Я маю прийняти реальність такою, якою вона є. Адже вона вже є. Нікуди раптом не подінеться. Наповнена усіма обставинами, нюансами, радостями, болем, випробуваннями, боргами, конфліктами, стражданнями, можливостями, зобов’язаннями та благами. Це все «моє»: для мене, для мого розвитку, мною напрацьоване, мною «посіяне» в минулому й тепер проросле. Це все камінці, що я розкидав і які настав час збирати. Це мій сад, який я маю доглядати.

Що ж таке тіло?

Тіло — це «недосяжно-високо-біо-ультра-нано-технологічний» інструмент взаємодії з фізичною реальністю. Посередник між тонким світом і фізичним. "Капсула, аватар, екзоскелет, скафандр" для поміщення Душі. Оболонка із незрозумілим, неосяжним рівнем інтеграції та поєднання тонкого світу та фізичного. Щось, що існує в тонкому світі (Я-Душа) — нематеріальне, за межами часу й простору, у вигляді енергії, інформації, — отримує «пульт керування» дивовижною, живою, чуттєвою, тілесною формою для можливості нового рівня взаємодії. На додачу, спершу, програма тотального забуття в фізичному світі свого оригінального "Я". Для кращого заглиблення в досвід і справжньості переживань за головного героя. А потім поступове "пробудження" по мірі опанування нижчими рівнями.

Якби я знав, що я — дещо інше, і що це все — «гра», ставлення було б як до відеогри: набридла, не вийшло, хтось інший переміг — і без вагань я б завершив, щоб або почати заново, або відмовитись утілюватись знову. Все було б значно простіше, але й майже неефективно. Мінімум переживань, відповідальності, включеності в процес, емоцій, почуттів, захвату. Тому й маю наразі — безкінечні мільйони комбінацій і переплетінь можливостей, від яких «не втекти».

Важливо зазначити, стосовно втікання, самогубство "майже" нічого не вирішує. Судячи з інформації з різних джерел, вчителів, трактувань, воно завжди, закономірно створює значно гірші умови та причини для примусового очищення — за втечу від шляху, який мав привести мене до сили, свободи, незалежності, можливостей, реалізації, любові та інших благ. Любов Творця до мого розвитку не варто трактувати з позицій людського виховання.

Я-Душа якимось чином мав отримати можливість проживати досвід втілення. Був створений фізичний світ. Бог задумав його для своїх цілей. І створив фізичні форми істот для наповнення цього задуму. Який ми зараз поступово розгадуємо, згадуємо, вивчаємо, набираємось мудрості та найкращих світлих якостей по мірі подорожі.

Тіло. Для більшості — така буденна, непримітна, непомітна, «неважлива», недооцінена річ. Ну є та й є. Що з того. Годуємо, використовуємо, одягаємо, прикрашаємо, миємо. Хто часто звертає на нього увагу? Найчастіше — використовують, вичавлюють, нехтують, проігнорують для досягнення «корисливих, его-цілей». У більшості випадків тіло страждає, бо його ресурс, час, сили обмінюють на потреби, мрії, програми, надиктовані не нами. Безцільне блукання серед спокус, тригерів, страхів, травм, жертв, задоволення бездонного голоду Гордині. Важливо зрушити з місця подібне «поверхневе» ставлення.

Тіло — це неабиякий дарунок, який потрібно розгадати, зрозуміти, цінувати (активно, через діяльність), використовувати за призначенням — свідомо. Це важливо для тих, хто бажає еволюційно зрости, жити краще, почуватися енергійніше, менше страждати, більше досягати, перебувати у відчутті любові, натхнення, наповнення, радості. Для тих, хто хоче жити не «на повну», а так, як було задумано для нас Творцем. У мільйон разів краще, ніж я можу собі уявити чи словами описати. Любов та Творчість Всевишнього неосяжна та в безкінечну кількість разів креативніша за будь які спроби придумати собі щастя.